За DSM-5 суттєвою особливістю шизоїдного розладу особистості є широко розповсюджений патерн відсторонення від соціальних стосунків та обмежений діапазон вираження емоцій у міжособистісних стосунках. Особам з шизоїдним розладом особистості притаманне:

– позбавлення прагнення до близькості

– соціальна ізоляція

– вибір відокремлених занять або хобі, які не включають взаємодію з іншими

– немає близьких друзів або товаришів, за винятком, можливо, найближчих родичів

– байдужі до схвалення або критики з боку інших

– часто не реагують належним чином на соціальні сигнали, через що здаються соціально некомпетентними або поверхневими й егоцентричними

– зазвичай демонструють «нейтральний» зовнішній вигляд без видимої емоційної реакції

– рідко відповідають взаємністю на жести або вирази обличчя (такі як посмішки або кивки)

– рідко відчувають сильні емоції (такі як гнів і радість)

– часто демонструють знижений афект (constricted affect) і здаються холодними та відстороненими.

У своїй книзі “Severe Personality Disorders: Psychotherapeutic Strategies” (1984) Отто Кернберг, доктор медичних наук, описує, що пацієнт із шизоїдною особистістю може гостро усвідомлювати навколишнє, бути в емоційній гармонії з людьми - і водночас відчувати, що почуття йому недоступні. Всупереч тому, що стверджує DSM, багато хто з них аж ніяк не «позбавлений почуття гумору або байдужий у ситуаціях, коли емоційна реакція була б адекватною», і вони сильно страждають через те, що майже не відчувають почуттів стосовно інших людей. Однак для практичних цілей  DSM, як діагностична категорія, дозволяє ставити клінічний діагноз цього поширеного типу розладу особистості.

Інтенсивне спілкування з такими людьми в ситуації терапії допомагає побачити що їхня внутрішня психічна реальність є значно складнішою за ту, яку вони спершу привідкривають іншим. Тож нехтування психоаналітичним дослідженням шизоїдної особистості збіднює її опис. 

У чому полягає діагностична складність шизоїдної особистості?

Шизоїдну психологію зазвичай легко впізнати, враховуючи відносну байдужість шизоїдних людей до того, щоб справляти на фахівця традиційне враження. Центральна діагностична складність шизоїдної особистості — оцінка сили Его пацієнта: шизоїдних людей можна хибно сприйняти як більш або менш хворих, ніж вони є насправді, залежно від того, що саме вони розповідають спеціалісту. Деяких обсесивних і компульсивних людей, особливо в рамках межово-психотичного спектра, можна помилково прийняти за більш шизоїдних, ніж вони є насправді, проте це має менше значення.

Які кроки необхідно зробити для визначення наявності у пацієнта психотичних процесів?

Передусім критично важливо оцінити, наскільки порушена психіка людини, що належить до шизоїдного спектра. 

Надзвичайно важливо ще на першому інтерв’ю визначити можливу наявність психотичних процесів: 

– ставити питання про галюцинації та марення

– звертати увагу на наявність чи відсутність порушень мислення

– оцінювати здатність пацієнта відрізняти ідеї від дій

– у складних випадках психологічне тестування є доцільним для людей, які проявляють шизоїдний стиль.

Якщо результати такого обстеження вказують на наявність психозу, можуть бути показані медикаментозна терапія та/або госпіталізація.

Помилкове сприйняття шизофренічного пацієнта як непсихотичної шизоїдної особистості може мати серйозні наслідки. Водночас не менш серйозною помилкою є припущення, що пацієнт ризикує декомпенсуватися лише тому, що він має шизоїдний характер. Шизоїдні люди часто здаються більш хворими, ніж є насправді, і якщо терапевт робить таку помилку, це лише посилює страждання клієнта, який протягом усього життя може стикатися з тим, що його індивідуальність ототожнюють із божевіллям. 

Як диференціювати шизоїдну від обсесивно-компульсивної особистості?

Шизоїдні люди часто самоізолюються і проводять багато часу в роздумах, іноді навіть у нав’язливих роздумах, про важливі питання свого уявного життя. Через труднощі з близькістю вони можуть виглядати холодними, нечутливими та реагувати на проблеми за допомогою інтелектуалізації. 

Деякі з них демонструють особливості поведінки, які можуть виглядати або бути компульсивними, або вони вибудовують своє життя за жорсткою системою ритуалів, що захищають їх від емоційних вторгнень. Через це таких шизоїдів можна помилково сприйняти як людей з обсесивно-компульсивною особистісною структурою. Багато людей мають змішані риси шизоїдного та обсесивного чи компульсивного характеру, проте, оскільки ці два типи особистісної організації можна розглядати як “чисті”, між ними є важливі відмінності.

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії

‍